Прекрасне простір і оточення гармонії

Ми бачимо, як на протязі довгого періоду архітектура та її розуміння змінювалися в умах архітекторів, та й взагалі людей, для яких архітектура і призначена. Змінювалося світогляд, функції, взаємозв'язки окремих компонентів архітектурного середовища. А також змінювалося розуміння цілей архітектури, а значить, і розуміння того, до якої архітектурі потрібно прагнути.

Сьогодні спостерігати за появою нових будівель і споруд цікаво, як ніколи. Цікаво, тому що в кожному з них реалізується своє унікальне та неповторне бачення архітектури в самому широкому сенсі цього слова (починаючи від функцій будівлі, його форми та внутрішнього змісту і кінчаючи його впливом на людину і на навколишній простір). Усе це варто помножити на унікальний стиль, смак, розуміння конкретного архітектора.

В наші дні ми вже не можемо з упевненістю говорити про те, що певний проект належить до деконструктивизму, а інший – до биотеку або до будь-якого іншого напрямку. Характерна риса розвитку архітектури розмивання кордонів між різними архітектурними підходами. Це не просто розмивання – це симбіоз, який породжує розуміння архітектурного процесу для кожного об'єкта індивідуально, а значить і розуміння самого процесу проектування архітектури.

У сучасній архітектурі структури будівлі його форма, внутрішні зв'язки і т. д. формуються зовсім іншими специфічними засобами, які на даний момент майже не використовуються або використовуються дуже рідко у вітчизняній архітектурі громадських будівель, не кажучи вже про житлових і вузькоспеціалізованих.

Специфіку цих засобів можна охарактеризувати як сукупність різноманітних зв'язків і взаємодій, які складають цілісну структуру будівлі. Вона охоплює всі його аспекти – від естетичного сприйняття та формоутворення до внутрішніх транспортних, людських і функціональних зв'язків, а також окремих конструктивних рішень і елементів конструкцій.

В якості прикладу таких зв'язків можна привести символічність окремих форм будівлі і символічність людських потоків між і усередині цих форм. Дана тенденція простежується дуже чітко як в музейних комплексах, про які йшлося вище, так і інформаційно-розважальних комплексах. Одним з основних елементів в концепції проектів таких будівель є маршрут і можливі переміщення відвідувача у внутрішньому просторі. При цьому дуже важливо розуміти, що даний маршрут визначається в першу чергу не проектними нормами і усталеними типологічними рекомендаціями, хоча, звичайно, він їх враховує, а тією моделлю сприйняття інформації в навколишньому його середовищі, яку розробив автор проекту.

Сприйняття внутрішнього простору, зовнішнього простору через внутрішнє, сприйняття функціоналу, що будівля може запропонувати відвідувачу, забезпечення комфортного сприйняття інформації і виконання своїх завдань за допомогою цих коштів – це все є головними установками і становить суть авторської моделі сприйняття, саму ідею будівлі, заради чого воно буде спроектовано і побудовано. Всі інші елементи і зв'язку, складові структуру будівлі, підпорядковані цій ідеї. Тому логічніше було б назвати маршрут не просто системою пересування людей, а структурою, яка є одним з компонентів, що впливають на сприйняття будівлі і користування його функціями, реалізацією її завдань. Це справедливо ще й тому, що в сучасних комплексах будівля направляє людину, підказує йому варіанти поведінки, налаштовує на робочу обстановку або на відпочинок залежно від того, в якій функціональній зоні він знаходиться в даний момент. При цьому у людини залишається достатня свобода в розпорядженні тими засобами, які йому надає будівлю.